На небосхилі же́вріє світанок,
Повільно тіні розпоча́ли свій тано́к,
Над ста́вом, ковдрою серпанок,
Тихенько гомонить струмок.
Вільшанці, передала естафету горихвістка,
Чарівний спів, не замовкає ні на мить.
До аромату ночі, приєднався аромат любистка,
«зелених нот» поєднання… п’янить.
Зникають поступово в небі зорі,
За обрій місяць, ріг, ховає свій.
Росинки – крапельки прозорі,
Мов діаманти, по галявині усій.
І перший промінь сонця золотого,
Веселкою наповнив кожний діамант.
Чудовий ранок, дня нового,
Вписав сторінку у життєвий фоліант.
Дякую )
