Зголодніла, заплакана й сива
Ти ідеш по згорілим полям.
Чи такого у Бога просила?
Чи такого бажала синам?
У вогні моя рідна країна.
Гірко плаче за долю свою.
Знов ховає убитого сина.
Кров рікою у ріднім краю.
Ти залита сльозами і кров'ю.
До небес знову гуркіт і дим.
Ти синів піднімала з любов'ю...
Їх вбивають один за одним...
Забирають останню кофтину
Й покидають тебе у сльозах.
А ти молиш за кожного сина
І шукаєш тіла по степах.
Моя рідна згорьована пташко,
Обгорілі знов крила твої.
Знаю, мамо, як боляче й тяжко
Хоронити кровинки свої.
І за що? За які твої дії
Заливають знов кров'ю поля?
У метал заблоковують мрії.
А за нас знов страждає земля.
Болюче сьогодення нашоі Украіни... твір, написаний справжньою дочкоюУкраіни...Катю, прочитай мого вірша. " Слово до поета-патріота" , він присвячений таким, як ти...
Катя Романовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
