Вирвався криком дикого звіра,
Що ранений лізе крізь хащі нічні,
Голодний і злий, спраглий та вічний,
Моєї країни нічим невгамований,
Ніким неподоланий, скроплений кров’ю,
Сторіччями древній, відвагою сповнений,
Патріотичний відчай, відчай її душі.
Вирвався криком й здійнявся в повітря,
Громами та грозами, зливами куль,
Ще непоборений, зовсім не стомлений,
В бідах згодований, війнами кований,
Затятий в бою і згуртований міцно,
Моєї країни, моє Вітчизни
Непереможний і непокірний,
Такий героїчний дух.
