Я одягнусь не по погоді.
Сьогодні дощ - я вдягну сукню.
На мене тикатимуть пальцем
Нікчемні, сірі, хворі будні.
Я не звертатиму уваги.
Бо вже не бачу і не чую.
Я догораю в свому судні
Від невимовної зневаги.
До своїх слів і своїх вчинків.
Я - безрозсудна і цинічна.
Від цього ще не має ліків.
Я цим хворію цілу вічність.
Ти не дивись у мої очі.
Там пусто. Все перегоріло.
Я не сплатила по-рахунках
І мені виключили...тіло.
