Ну що, ти друже, скажеш вже сьогодні ?
Коли війна запалом смерті
погрожує поставить на коліна
народ єдиний української землі.
У єдності вся наша сила,
що незворотньо зветься покликом душі.
Душі єднання, душі смирення,
душі страждальний плач землі,
душі польоту воз'єднання,
душі крилатої з Небес.
Співають птахи - щебечуть пісню гомінку.
Лунають співи народу України,
все Гімном Воз'єднання,
все піснею з Небес -
- Ще не вмерла Україна...
- Христос Воскрес !
Христос Воскрес за нас -
Єдиний в муках страждущих сердець.
Єдиний в серці, єдиний в долі -
Єдиний, Господи, Ти в нас.
З'єднав Ти нас стражданням Віри,
З'єднав Ти нас згорьованних сердець,
з'єднав смертями тих дітей,
що вже пішли,
залишивши Небесні крила для польоту
для тих, хто тільки встав.
Повстав зі сну - скорботи,
Повстав зі стану дрімоти.
Безвиходу немає - є стан дрімоти,
коли шукати вихід вже не мав ти сил.
В нужденні тихо спочива, душа кричала і боліла,
просила Сина волю дать...
Прийшла та воля з болем втрат,
з злиденним військом вільних вояків,
які свободу не міняли на майно,
а просто йшли роди́ну боронить,
від ворога - злиденності та му́ки.
Рабами жить самим й дітей на теж життя тут залишать ?
Звершилось, відбулось , так сталось,
що голі, босі - але вже вільні.
Свободи подих ми вдихнули,
але ще, мабуть, не сповна.
Від брата ріднього дісталось,
від кого чекать ніхто не міг,
бо разом виросли, клялись у вірності навіки...
Слова ті вірності тепер вже кляті.
А що тепер ?
Тепер війна єднає всі родини,
Тепер Іуда виліз і сказав,
що він мессія в цьому світі,
що він спаситель наш.
Але від кого він спаса -
від себе, запроданця лихої долі ?
Прости лиш, Господи, прости !
Не відають , що творять.
Творець лиш Ти, на все Твоя Велика Воля.
А тут все більше витворяють,
не слід залишивши, а тільки наслідивши...
Нащадкам прибирать залишиться чимало -
Лиш кожен рід свій вичища...
Прости, Ти, милістю Своєю -
Ти ворога прости , бо він щаблина мосту догори,
для тих, хто у собі
не знав , не відав такої сили і краси.
Краси душевної, духовної краси,
що сила духу поєднала -
дала і щит, і меч,
дала свободу об'єднання.
Дала утіху для страждалих -
дала духовний меч.
О, ГОСПОДИ, Люблю Тебе !
Прости слова пусті,
Прости Ти справи всі безликі,
Прости Ти нас - заблудші душі.
Прости, прости, прости...
Люблю Тебе, люблю, люблю !
Людмила Яблонська.
22.03.2014 р.
ID:
573628
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 11.04.2015 11:01:16
© дата внесення змiн: 19.05.2015 10:52:42
автор: Людмила Яблонська
Вкажіть причину вашої скарги
|
