Нервово рву життя календаря,
Секунди з часоклітки відпускаю
У позапростір, де німа Земля
Орбітокола, мов роки, збирає.
І це - вогнем розпечене - кільце
Вона сховає у минулоскриню
І посаг свій весільний понесе
До Чорних дір, як гарна господиня.
І біля брами витягне рушник
Людських діянь зі смАком полинОвим –
Заломить стрілкоруки часомить
В жалобі, не позначуваній словом…
І горе-наречену відштовхне
(бо та Діра на цілий тон світліша!) –
І знову коло (знову вогняне?),
Немов каміння впертюха Сізіфа…
І календар білити до світань,
І готувать обручку циферблатну,
Щоб врешті-решт (крізь тисячу блукань!) –
Квиток у спокій… без кінцеводати…
Зміст і образи свіжі і виразні. Зауваження не потрібні, але як на мій смак, штучні словосполучення не додають гармонії.
У меню управління редагуванням є знак наголосу, і з поваги до читача його можна активніше використовувати.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за акценти. над проблемкою попрацюю, бо й про причини знаю. з наголосом - морока: він ніяк не хоче ставати там, де потрібно, а висне над іншою буквою