Мов вуглинки карі очи,
Ще й чорнії брови,
Чорна коса до пояса,
Волосся шовкові.
Розплела Вітуся косу,
Стала міркувати,
Як ту косу доглядати,
Та як заплітати.
Заколола по модному,
Поносила трішки,
Своїм видом здивувала,
Визвала усмішки.
Надоїло оту косу,
Віті заплітати,
Та й надумала Вітуля,
Зачиску міняти !
Відрізала тую косу,
Красоту дівочу,
Заглянула у люстерце,
Опустила очи.
Похололо в неї серце !
Душа заболіла !
Та нічого вже не вдієш,
Невісточка мила !
Любуємось ми Тобою,
Без коси,с косою,
Дуже вдячні ми синочку,
Що побравсь с тобою !
Автор:Зінаїда Голуб
