НІЧ
Тс-с-с…
Чш-ш-ш…
Ніч.
Час, коли чорний лебідь огортає кожного своїми крилами. Це той момент, коли засинає око сонця, а небо починає начищати золоті дукати. Ніч – це час магії, суперечки із собою та з дійсністю.
Тс-с-с…
І ти зможеш почути її шепіт біля своєї скроні. Комусь прошепоче про денні страхи й помилки, а комусь – про випадкові зустрічі, доторки холодних рук, ножі чужих очей, переплетення слів та фальшивих картинок.
Для когось Ніч – це Панна з дев’ятьма крилами. Вона усамітнює і водить своїм дороговказом по реченнях книги твого життя. Вона приводить гостей в чорних плащах, що замовляють «Реквіем», вона плутає колоду краплених карт і зрадливо витягає пікову даму; вона запалює щоночі зелений вогник на тому березі, а хтось, наче божевільний, змушений шукати в ньому свій порятунок; комусь підкладає корки від пляшок, щоб душу свою затикати; вона дарує пензлі, загострені пера та холодні чорно-білі клавіші.
І кожного разу хтось руйнує свій Карфаген, і кожен раз хтось розбиває дзеркало тростиною з відображенням Чорної людини, і кожен раз хтось приймає замовлення від незнайомця на свій найкращий останній твір. І щоночі хтось виходить на свій балкон і дивиться на місячну дорогу, мріючи пройтися по ній з Ним і розмовляти про погоду.
Тс-с-с…
Чш-ш-ш…
Це Ніч.
Вона знаходить і втрачає, змінює і обманює, дає надію і дарує досі непізнане. Вона покровителька безумців і до межі щасливих, авантюристів, сповнених ризику, і самотніх, сповнених відчаю до краю.
Тс-с-с…
Ніч.
Вона існує для того, щоб наші очі ні на що не дивились. Це чорна мітка безсоння. Але кожного разу ти чекаєш її, годину за годиною вдень підкликаєш все ближче до себе. Це час, коли не потрібна маска, бо твого обличчя ніхто не бачить.
Все має свій захід,
і тільки Ніч
завершується
світанком.