Твоя журба, моя печаль
На березі зійшлися.
Журба й печаль у вічний жаль,
В одну біду злилися.
Дивились між каміння ми,
Нам зорі мерехтіли,
А небо плакало слізьми,
Бо ми любов згубили.
Шукали довго ми любов ,
У кров збивали ноги.
В чарівний світ, напевно, знов
Нам більш нема дороги.
Та поміж каменів-шпилів,
Розбиту, в далеч гнану,
Помітив ти любов, зумів,
Таку обом жадану.
Збирали на колінах ми
Оті скарби любові,
Серця нам тріпали крильми
У тій німій розмові.
І ми у мріях піднялись,
Ти словом зводив замки...
Та зупинися й подивись:
В руках самі уламки...