Астрономічні цифри перед очима-
Я була єдина, а стала нелюдима,
Десь у закутках храму душі
Дощ розмочив затверділі краї...
Я вже не сліпну від своїх сліз,
Вже починаю вимовляти склади,
Я вже така доросла дитина,
Не чую заборону: “Не йди, не туди”
Знову у руки я взяла пензлик,
В спеку тепер я вже не мерзну...
А в лютий холод не кидає в піт,
Бо замість жару в душі моїй лід.
Ота застиглая крига міцна,
Що не має початку, не має кінця.
Не дозволю навіть на ній нігтем шкребти,
Будеш кататись на ковзанах тільки ТИ!
