Матіоловий вечір опустився як птах
ти до мене прийшла у фіалкових снах,
Ніжно руку взяла, підвела до вікна
- подивися, юначе, яка нічка ясна.
Я поглянув туди - зорі ясно горять,
твої очі-фіалки ніби той зорепад.
Аромат матіолів у повітрі стоїть
і мені захотілось зупинити цю мить.
Та картіна змінилась, не добігла кінця,
і вже, що тут казати,не знайду я слівця.
Буду ждать і чекати, щоб ти знову пийла
і в фіалковий сад ти мене привела.
