Я народився серед недопалків
У понеділок зранку
І впав у лихоманку
Лиховісні слова без сенсу
Через п’ятий потік позавчора
Прорвали оборону, порвали штори
В сумлінні моєму
І вийшли назовні
Безбожні янголятка, телятка жертовні.
Краєм ока бачив, як крадуть пророки
Слова пророчі
Закриваючи очі
Перекладають повинність
На непорочну невинність.
Святі і безликі
Стоять в гастрономі
Сунучи пики
В дитячі сумки.
А в головах пусто
І в душі – нещасно
Серед щоденних пустощів
Один жаль лиш прекрасний.