Всі ображені цим віршем,пишіть листи на деревню к дедушке,на мій канал ютуба андрій камінь.
Християнська проповідь для українців і не тільки.
Пророцтво на Київську Русь,та хохлів.
* * *
Пізнайте істину,і істина зробить вас вільними.Ісус Христос (евангеліє від Івана 8:32).
На землі є край великий,зовсім він не є безликий.
Та любий для сердця.
Чорним морем омивається,Карпатами возвишається.
Ну а там на цих рівнинах,краса превелика.
Чорноземя,луки,стави,ліси,озера,луги,трави.
Край дослідимий.
Дуже щедра,благодатна,наче мед і молоко.
Що стікає широрікой,наш же цей Дніпро.
Ріки є південний Буг,Інгулець,і Базавлуг.
Світязь що для нас сіяє,все оце добро ми знаєм.
Що озера є для риби,і корма для худобини.
Були б руки не ліниві,були б ноги невтомимі.
Було б сердце прегаряче,щоб пізнати добру вдачу.
Що від Бога нам прийшла,Русю вона зветься.
Україною озветься,у сердцях наших любовних,
до нашого краю.
І історія велика, на рівнинах тут була.
Кочували орди дикі,тут козаччина була.
І зявилась тут культура,ще з часів Арія.
Тут було колись Трипілля,наша це культура.
Інші жили тоді в норах,ну а ці в коттеджах.
Жили вони гонорово,мали хист безмежний.
У добробуті багаті,Бога вони знали.
Ювілей що відмічали,духовне пізнали.
Нам би в них повчиться,і своєю темнотою світлом озариться.
Розвивалося мистецтво,різні викаблуки.
Люди мали добру вдачу,та умілі руки.
Веселитися уміли,гралися усе без міри.
Щирі були наче діти,Арії ситі.
Нам цього так вадить,нам у носі засвербить,
черствість нам завадить.
Русь пришла із тих часів,древніх та сердитих.
Воювали тут князі,із ордами неситих.
Відбивали напад злого,прогоняли полки чужого.
Свій тут устрій учиняли,християнство що прийняли.
Що прийшло їм від Андрія,першим що призвався.
Званим нам він дався.Розвивалась тоді віра,
і була у них надія,майбутності мрія.
Та прошло багато часу,ріки часу промайнули.
Різний в нас був люд.
Добрий,злий,пихатий.
Щирий,дурний,зіпса.тий.Без талану взятий.
Мудрий,ниций,згубній.
Огульний,нікчемний,погубній.
Різний в нас був тут час,грішного багато.
Він нам лиха наробив,він людей перекрутив.
На змінений розум.
Праведність пішла в пісок,богохульство на носок.
Вище неба хули,і Творець запамятав наші всі огули.
Зло на зло прийшло до нас.
Душі всі покрились враз,мерзкою отрутою.
Згубною павутою,гнилим жаботинням.
Мерзким блювотинням,страха плоті тріпотінням.
Вторинності душ,меншовартості мовчання кляп.
Цим тавром дурним розтяп.
Назва цього є хохлиння,а простіше це хохли.
Цього світу це раби,гадо-ницьо-холуї.
Бугаї що на заріз ідуть,й діточок своїх ведуть.
Хохли наче та зараза,Богомерзка раса.
Наш ментальності надлом,рабства світу перелом.
Буревію лому хлам,хамства грішного обман.
Що у нас воно живе,грішності сірезна бутність.
Меншовартість наша сутність.
Хохли це не народ,це не нація.
Це гнилий тяжкий нарив,грішної ментальності.
Це нечистая душа у темній тональності.
Ось я зараз тут стою,істину я їм речу.
Та не чують геть мене,самовіра їх веде.
У свою лиш правоту,у мирську погубу.
Люблять світ цей а не Бога.
І тому в них зла дорога,та нема майбутнього,
істинного,сутнього.
Думка йде все по низах,від духовного є страх.
Ці традиції творять,а в ділах їх повний крах.
Руки,ноги,сердце є,та Бога не бачать.
В них зрадлива мерзка вдача.
Очі темні у них є,небесне не бачать.
Темнота у них в очах,ниці справи у ділах.
Невдахи у світі,духовні каліки.
Горнуться все у безбожне,чужу правду слухать.
Мотать різні побрехеньки,на слухняні вуха.
Шия горда у хохлів,і спина вся з нагаїв.
Із запеклих,шрам рубців.
Вам по історії розкажу,ваші гиблі речі.
І словами вам докажу,що ви не предтечі.
В новім,гарнім світі.
Ви всього лиш як лакуза.
Хоч і гордість в вас звірина,різних ницих звірів.
І несетесь ви собі на погибель.
Гнетесь в ній як та билина,від вітру у полі.
Що великий ви народ,палкі патріоти.
Гуманісти, нечисті заглоти.
Чуже добре що вивчають,та своє погано знають.
Що своє не розвивають,щиру мову забувають,свою соловїну.
Ви навоз для інших націй,компост інших генерацій.
Помилка природи,і чекають вас тяжкі обломи.
Це вам пророкую,вам від Господа віщую.
Наче той оракул,пишу вам не каракулі.
А листа серйозного,щирого не курйозного.
У майбутне я пішов,вам я новий шлях знайшов.
Від Господа данний,істинний,не попранний.
Що іде на небо,але їм цього не треба.
Бо вони люблять інші вже манери.
Все горілку пють без міри.
Вдаються до магії віри.В темних справах кохаються.
Оце так відриваються,во всі тяжкії.
Хлопці ці неряшнії.
Пробач молю тебе Боже,що вони такі негожі.
Важко тяжко цим скотинам,що людьми колись були.
Вінцем слави Божої.
Проявлять ініціативу,щоб добро комусь робить.
Вони тай не можуть,в своїм ділі,в ріднім домі.
Де ще вільно,не у гратах,не в союзах.
У своїй країні,рідній Батьківщині.
Але все в них заскорузло,заплісніло,та й загрузло.
В язвах цього світу,бруді малого повіту.
Ось така їх вже реальність.
Ось така їх вже ментальність.
Щоб цілувать чужі хвости ,бо вони ще не доросли.
До канонів християнської чистоти.
Тай недоростуть,бо в корупції їх суть.
Хабаря вони беруть,хочуть більше грошей.
Бо вони такі хороші,бо вони не пахнуть.
Їх жадоба до грошей,в тенета й відправлять.
У тенета цього світу,це дорога в пекло.
Та хохлам цього і треба,лиш спасіння в непотребі.
мова хохлів,в слові та їх ділі.
Так ми всього лиш мавпи,діти єволюції.
Це нічого що 17го ввязли в революцію.
Це нічого що мужик в крові,взяв нас силою.
Що тоді ми преклонились під чужою рапірою.
Це нічого що тоді церкви зруйнували.
Храми Божі що під небом,стайнями стали.
І давили чесний люд,підставляли свого.
Хліб останній забирали у брата рідного.
Щоб іздох він як собака,помер в страшних муках.
Ось така у них була, в кулаків розпука.
Прислужились тоді добре,страшному мороку,
кровавому Молоху.
Бо хотіли сильної руки,бути брудним підніжком.
Стелитись злим ідіотам,під чорнії ніжки.
мова автора.
Так і в цім презлі,ви усюди деренчали,нову єру возглашали.
Будуть яблуні цвісти,після вас на Марсі.
Краще б ви мовчали,у безумії своїм,дурню не звіщали.
Ну а ви все верещали,як звірята пищали.
Після нас вже хоч потоп,ми крутезні хлопці!
Та дурезні Дніпрогеси,тут не будували б.
Заливавши кращі землі,колиску України.
Ви творці руїни.Смердить дурна зелень.
Душ ваших гниллячя.
Що не хочете мене слухать?
Проповідь свободи миру,вам недовподоби?
То згадайте,як ви добра нероби.
Що кричали лиш слава КПСС,що ще гірша за СС.
Зла нам наробила.
Та те вам байдуже,бо ви лиш прислуга.
Челядь беньката,нерозумна мордата.
Очі витріщає,відповіді мені не має.
Ремигає на цепку,нагая все просить.
А його поки не має,а ви все шукаете.
Слово Боже ви попрали,і в нечистості своїй,
слова ізригали.
Богохульства ницого,мерзкого безумства.
Що Бога немає.
Бо вам давай лише мирське,що уходить в чрево.
Плоті що приносить користь,душі бач не треба.
Хліба що іде із неба,води пресвятої.
Мертвого що оживляє,із річки живої.
Бо душі у вас немає,бо ви лиш прислуга.
Катам допомога,катам у підмогу.
Щоб їм любо помагать,людей мучить,убивать.
Своїх українців,але інших вільнодумців.
Вільних в своїй думці, від мирського духа.
Пригадайте як це було.
Христа Бога розпинали,як ви там стояли.
Коментуючи,дивились,страсті ті нещасні.
Та чекали тії миті,як ризи ізірвуть.
Щоб собі для користі,додому прихватить.
Як пророків убивали,ви також дивились.
І з їх горісних страждань,від сміху давились.
Що не вас же бач убивають,не вас мучать.
То якщо не з вами роблять,лихо безсердешне.
То вам те байдуже,за святе не стали.
Ви чортам допомагали,Богу ворогами стали.
І тоді ваші крайні хати байдужості.
Від гніву небес запалали.
Козаки як дикі вепри,край наш боронили.
Сила в них була первісна,що ішла з Всевишнім.
Що із шаблями вмирали,честі не вронили.
Край наш рідний боронили.
В честі і померли,в лютім бої схваті.
Ось такі вони були,лицарі крилаті.
Ви до них не підпихайтесь,не туліться боком.
Шаровари не рядіть,голову не брийте.
Славу їхню не вроніть,біля них стоявши.
Тільки своєю присутністю,їх честь замаравши.
Ви всього лиш кляті свині,хохли ви помийні.
Що ворота відкривали,брали підкуп злого.
Ви чужому потурали,підставляли свого.
Ось такі по правді ви є, лицарі труси в горошок.
Споживачі мирських галушок,трупосамогону.
Чухають свої макітри,повні від вітру.
Що ж вони це наробили,Україну розвалили всю у хлам.
Тіло в них від Бога є,та душа брудная.
Духа в душі не приймають.
Плід же Духа є любов,та хохлам немає клепки.
Бо научені лизать чужії підметки.
Та в чужих,брудних помиях,щось там підбирати.
Стать брудним підніжком.
При великих хазяях,та безбашених гетьманів собі обирати.
Тих що вміють добре красти,щоб і ми навчились.
Як із сиріт та вдовиць,знімать одежину.
Та добре це все складать,собі же на шиї.
То думка про вас у мене така,ось вердикт від мене.
.льондра ви дешева,на трьох вітрах що стоїть.
Продатись так хоче.
Аби тільки дав би хто хорошії гроші.
Ну а як ні,а як не дадуть,то хоч три копійки.
Аби тільки не задаром,аби із наваром.
Такі ви ..овії.
Що ви не ..овії,..войди це не ви є?
Тож мені відповідайте,хто ви є?
Церкву хто поправ,хто на Господа плював?
Євро хто тут закликав, антихриста Путіна хто цілував?
Голоса хто продавав,за пакетик гречки?
Аргумент цей для вас незаперечний.
Бо вони вам дуже гречні.
Хто заводи розтягнув,на метал їх розітнув?
Олігархам їх віддав,за безцінний ваучер.
Ось така у нас держава,Україна мальована.
Другий,третій,меншосвіт.
Гондурас нам шле привіт.
Папуаси із Кремля до нас сватаються,вогнем і мечем.
А ми з ними заграєм,глазки строїм,і речем.
Що від них ми та й втечем.
Під чужую юпку,Диявола обкрутку.
Ми вже як та собака,що Господь нею гидував.
Нечестивих він псами називав.
Той країна в нас така.
Як той пес-барбес,що скрізь має свій інтерес.
Тільки бока мяті,та худющий прес.
Видають його регрес.
Як собака-барабака,гарна така.
Хвостом радо так махала.
Все хазяїна шукала.
Тільки губи прохолодні,та язик шершавий.
Видають її всю сутність,минулої держави.
Що шукала правди інде,тільки не у Бога.
Хазяїв собі шукала,нещасна небога.
Все союзів так хотіла,володарів сили.
Щоб їй нову гарну будку ,взяли тай зробили.
І цепок щоб був не ржавий,а від Хюго Босс.
Бо ми є такий конкретний,модний пес Барбос.
Нам не треба вже ковбас,гнилих та смердючих.
Що Шевченко ними нас докоряв,гадючих,вонючих.
То раніш було так модно їх вживати.
Своїх рідних батька й матір чужим продавати.
Продавати Батьківщину всім брудним собакам.
Аби тільки не задаром,аби із наваром.
Ви б і землі всі продали б,за дрібні нікчемні гроші.
Здуру все те пропивали,такі ви хороші.
І не знаєте дурні,закона Господнього.
Що земля не продається,це майно природне.
Що у Бога є в руці,належить лиш Йому.
Купувать та продавать це все не від Нього.
Тільки можна передать,та брать у оренду.
Та продать ніяк не можна,стане дуже це тривожно.
Буде страшная поразка,як Його указка.
Що Господняя земля,і крапка по тому.
Хто цього не проголосить,анафема дурному!
Бачу я що ви вже вчені,світлом світу просвіщені.
Вас за хавку вже не купиш,за дрібне вас не обкрутиш.
Вам гаджети подавай,щоб у стразах всі манжети.
За айфони-модні патіфони.
Модні бренди від кутюр,дурне трачення купюр.
Корпорейшин брик,маде ін Європа бзік.
З-за купівлю скляних бусів,через них ми душу продаєм.
Бо ми вже як дикі індіанці,доброго ми запроданці.
Споживачі вогня води.
Хохол тяжко так робив,три копійки заробив.
Шик авто собі купив,не у бізнес він вкладає.
А у залізяку,в темнім гаї,при дорозі.
Він її усю розбив.
Бо душа бажає швидкохідної їзди.
Віражів крутезних,на модернових хайвеях,
по ямах безмежних.
Чорний шлях давно тут був,він у вічність не загув.
Бо дороги в нас хардові,розчудесні,всі ямкові.
На возі не обїдеш,танком не проїдеш.
Щей водій часто під мухою,гальмом,та синюхою.
Що не правду я кажу?Може це я вам брешу?
За героїв ви згадали,що ви вже їх шануете?
То ви вже Шевченка покохали?
Шануєте Стуса?Щоб ви там ще белькотали,дрібні боягузи.
Що помагали ляхам,і москалям,догоджати їхнім імперіям.
То як Шевченка вже гнобили,ви царю служили.
А як Стуса убивали,ви й не пискнули,мовчали.
Поховали тоді свої шкури в нори,тихо-тихо.
Скільки ж було тих героїв,що за віру померли?
За благо,майбутне народу.
Хоч не ваша то порода.
Але де ви тоді були?
Як їх у Сибіру декласували,що ви тоді декламували?
Ви в цей час дітей святили,красною ганчіркою.
В піонерах ізвратили,в комсомолах скородили.
В партії знаходились.
Бо життя бач так лягало,карта так складалась.
І дорога дальняя униз,в пекло хохлам прослалась.
Ви вже стяги поміняли,замість серпів та молотків,
під тризубець стали.
Ви майдан по телевізору дивились.
І з його тяжкого горя,щиро прослізились.
Дуже щирі ви вже стали, ура патріоти.
Що ніяк не наведуть лад, в свойому болоті.
Та й не наведуть,поки болота з душі не ізведуть.
Де є Бог то там свобода,та хохлам то все недогода.
Хочуть тільки при хазяях,прислугою робить.
Ой ви хазяйни наші нові,що придбали ми в недолі.
Будемо ми вам служити,підлоги вам мити.
Коврики стелити,всяко яко вам годити.
Хати вам ми побудуєм,Євро по стандартам.
Всі закони ваші приймем,приймем гей-культуру.
Будем в школах викладать-піндерастратуру.
Корпорації всі приймем,щоб хазяйнували.
Якомога більше нашого добра,щоб в кишені клали.
Дуже добрі,щедрі ми,пребезумні газди.
Із союзу союзів свинячих рабів.
Ми йдемо тепер в Європу, в масонськую нору,
неосатанистам на підмогу.
Козаки колись були,сурові,чубаті,хоробрі,мордаті.
То хіба щас так воюють,гуманісти таких швидко перекаструють.
Щоб вояки були прекрасні,витончені,манікюробразні.
Губки гарно так напомажені,бровки тай підмазані.
Господарство в стрінги,тай заведене.
Душі чисті в Содомії всі ізведені.
Козак щоб козаку був за дружину.
Був йому доброю матірю,та вродив сина.
Хто кому дружина?
Вони розберуться,та всі зайві причандали.
У того що знизу,зразу відітнуться.
Медицина зараз така що приклеїть це на лоба.
Євроукраїнцям буде гордість чуднолоба.
Ось тоді ненька Україна,з колін тай устане.
І із радості такої гопака ся вмаже.
«Хто не скаче той москаль,а хто скаче єврогопки.
Будуть в них тоді голубенькі жопки.»
І душа вся в чорній сажі,оце ми тай вмажем.
Що аж на небі чудно стане.
Від таких задрипанців як ми,хай Бог не відкаже.
Ну а як і відкаже,то нам те байдуже.
Бо ми й так Його не знаєм,Його справи відкидаєм.
Ці манери що прийдуть,вони нас освітять
Там на заході тепер цивілізація,,велика культура.
Нам з Європи,що прийде,нас вона просвітить..
Бо не знаємо нічого,ми як ті каліки..
Папуаси з дикоплемя,динозаври з лісу.
Та і Бога в нас немає,а душа з лопуцьків.
Ми всього лиш тільки мавпи,гроза єволюцій.
То тому у нас багато,різних революцій.
То й не треба їх робить,краще по чужому жить.
Так як нам накажуть,плюнуть в морду.
Й копняком шмарлі всі розмажуть.
А як буде годі з нас,морду нашу бити.
Тоді візьмуться на лоба,тавро нам ліпити.
Тоді візьмуться на руку,ставить модну лейбу.
666 число звіра лейба.
Електронна клема,чіп це той свинячий.
Людей світу що не зрячі.
Ось тоді і заживем,геть по європейські.
Як в цивілізації будем панувати.
Диявола візьмем число,у душевні агрегати.
То нічого що той Бог,що живе на небі.
Викреслить із книг життя,імена наші щерблені.
То нічого що підем у самеє пекло.
Й діточок з собою візьмем,покоління спеки.
Люди з огнеозера,жаркопекла розливу.
Де вогонь не затухає,червяк не щезає.
Де Диявол пропадає,плач там не вщухає.
Крики,стогін,скрип зубів,тьма прокльонів там розлив.
Огнепекловий нарив,душ страждань хохлячих.
Плотських та незрячих.
Я кричу хохлам,в надії.
Бійтесь,бійтесь,це страшне,це страшна дорога.
Людей світу що не з Богом.
Що Його не вшанували,на небо плювали.
Любов не творили,добро не являли.
Послухайте небесну мудрість,послухайте альтернативну думку.
Що відведе в багатьох велику безумність.
Послухайте слово з Біблії, добре,чудове.
Нас воно гартує,благодать здарує.
Не встромляйтесь в чуже ярмо з невірними.
Хлопцями манірними,що без спросу заберуть наші кращі землі.
Душі,тіло й час віднімуть,небесне призвання.
Що всі наші заберуть,найкращі надбання.
Дітей,синів,дочок,а з жінками України зроблять те що схочуть.
Бо з Кремлем там все понятно.
Хлопці геть вони невнятні.
Страшно підлі,прежорстокі,кровіруки,мутноокі.
В грішнім ділі геть безчесні,ніж у спину нам встромив.
Славу Каїна заробив.
А в Європі там серйозні хлопці.
Хитрі,мутні,та для себе мудрі,і обкрутять нас вони.
Весь бідненький наш медок,швидко сплямкають ротами.
Внуки й правнуки за це, не розплатяться віками.
Тож на них,на цих хохлів накладаю в силі.
Вічноє прокляття,від знавця мого Господаря,
це моє завзяття.
Тож пророцтво це моє,сильнеє у ділі.
Що піде вже на віки,склеїть їм повіки.
Глиною вуха всі замаже,їх по часі всіх розмаже.
Щоб зла не робили.
І не буду більше їх,щезнуть як роса на сонці.
З Богом будем панувати у своїй сторонці.
Коли ж Русича хто хохлом обмаже,
словом як для лайки.
Витязь вільний кулаком,швидко відповідь відкаже.
Адже українця,так називати не годиться.
Тітонька чи стара людина,теж не втерпить лайку хитрозику.
І затопить віником у пику,за гнилезне слово.
Обзивать їм не годиться,це всі знають вже чудово.
В церквах Божих панотці,благочесні пастирі.
Будуть паству закликати.
Страшними словами людей добрих лякати.
"Хохли ниці відзовіться,вийдіть вон із храма.
Щоб не було вашого могильного срама..
Вийдіть вон же із церкви Господньої.
Щоб не було тут вже смороду,трупної ядухи.
Пішли вон ізвідси,ці могильні мухи."
Назва є яким хохли, в горі, Богу в непокорі.
Хохли в сердці де гадюка вється.
Хохли в думці, що дума безумець.
Що дорогу іскривляє,і безумство він являє,
на шляхах своїх.
Знайте,знайте,знайте всі.
Бог вже зараз нас питає,що ми є вже за орли?І чиї ми діти?
Буряну ми будяки? Чи Господні квіти?
Добре щиреє зерно?Чи брудна полова?
Гнила риба?Чи жива в руках риболова?
Русичі ми,чи тряпки?шмата неприкаяна.
Що на вітрі теліпається,ні на що не здатна.
То по нашій історії Бог нас не раз уже зважив,й зауважив.
Що ми геть легенькі,хлопчики дурненькі.
Бо душа у нас вся зла,мілка,чорна,ніяка.
В ній тавро раба хохла,зради мерзкого Іуди.
Що за 30 срібняків,продав свого друга.
Поцілунком пред людьми,Його обозначив.
І віддав убивцям Спасителя свого.
Та потіхи не надбав,повісився в горі.
Нам цей приклад на науку,в нашім грішнім домі.
То я вам отак скажу,тим що продаватись хоче.
Чи тікати із країни,у світи за очі.
Лізти у чужії хати,жити по чужим манерам.
Мріяти що мільйонером,зроблять його чужі землі.
Ну а своїх і не треба,в праві,в славі піднімать.
Ділом а не балачками.
Добре вже усі почули,про таке уродство.
А тепер я вам розкажу,всім своє свідоцтво.
Я також колись їм був,хохлом народився.
Злобой світу я умився,геть я істини не знав.
Але Бога я призвав,не в слові,а в ділі.
В цім я добре це пізнав,що шляхи Його пречисті.
Сильні речі Його вісті,що ламає мечі гадів.
Врата пекла закриває,що любов свою являє.
Тож стою я на твердому камені,сильному,міцному.
І стою,молюсь,радію,і душа від щастя мліє.
Я є син Владики!
Із хохла переродився,в Божий образ воплотився Господа Христа.
І у Нього є для мене,новая історія.
Богатирська сильна духом,геройська симфонія.
Досконалість Його в мені,в мене львине сердце.
І у ньому є любов,істинії сили.
Що будують новий світ,без зла і омани.
Що зламають тяжкий гніт мирської омани.
Бо я є вічний,як вічноє небо.
Бо душа не помирає,а іде до тебе.
В мені Його заповіт,що ніколи не вмирає.
Я Його кохаю.
То тепер вже я з Богом,я не один.
Плани мої,жити тільки з Ним.
І думки мої Ним,тепер певно навчені.
Руки до добрих справ,вправно привчені.
Мрія моя найкраща!
Богу служити,це є справжне щастя.
В ній я голос цей зачув.
Що весь Всесвіт огласив,Україну осінив.
Відкривайте двері всі,відкривайте брами.
Війде сильний,превеликий,дивовижний Царь слави.
Що на білому коні,нам на землю злине.
Вірний Він,Правдивий вповні.
Гарний вигляд має зовні.
Світлий Він в собі,воює сміливо.
Радами своїх синів,дуже вже красиво.
Пес,розпусник,душогуб,співець неправди.
Не допущений він буде,у фортецю правди.
Що Сіоном з неба,злине нам у нашу Україну.
Тут союз великий буде,народа із Богом.
І підніметься з колін,народ наш чудовий.
Що за Ним вже твердо стануть.
І такі слова Всевишнього,в світі тут предстали.
"Раб рабів не йде до Мене,лиш той що за Мною.
Усім сердцем мені служить,той буде зі Мною.
Блажен муж що понадіється,на живого Бога.
Не на дошку,не на чіп,на Творця Благого.
Не на інший люд зіпреться,а зі Мною стане.
І зруйнуються у світі,всі гнилі кайдани.
І пред Мою сильну руку, сини Бога стануть.
Бо колишне вже прошло,для вас зроблю нове.
Старе нице загуло,а прийде чудове.
Війдуть в вас новітні течії.
Твердість ця від сил Предтечі.
Ріки води живої,доброї,смачної.
Що у вас тепер живе,в грудях ваших сердце оживе".
Тож тепер не шукай хохла в другому.
А шукай Його в собі.
Віднайди його в своїй душі,викидай діла ці злі.
Раба з душі ти викидай,істину ти призивай.
Пізнавай хто ти є?Світу цього раб ти?
Чи ти є слуга Царя,син Бога Небесного?
Все що Він робить у нас,дуже це чудесне.
Добра ця велика,благодатная дорога.
В Царство Бога Всеблагого.
Тож хто покище не з Ним?
Прямо зараз у молитві,давайте звернемся до Нього.
Признаймо себе перед Богом грішним.
І освятімося кровію Безгрішного.
Що за нас помер на христі.
І вознісся в своїй висоті.
Воскресінням Спасителя,що нас спасає.
Кожного з нас,Він чудово знає.
Що ми Його діти,русичі Духом ситі.
Тож звернімо покаяння,і після цього .
Добреє рукопотискання,людини із Богом.
Освятімося Ним,в своїй дорозі.
Благодать в якій іде.
Пурпур небесний,мед стільниковий,чудесний.
Шати харизми,золото чисте.
Коштовні смарагди.
Що устелюють нам нашу ходу,по дорозі правди.
Ісус по якій іде,Він на Русі порядок наведе.
Від Його приходу на землі,як на небі стає.
Приймайте Святого!
Закликаю вас.
Призиваю вас
Умоляю вас.
Травень-червень15
ID:
590684
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 29.06.2015 23:00:16
© дата внесення змiн: 30.07.2016 22:57:18
автор: Каминь
Вкажіть причину вашої скарги
|
