Та звідки ця ніч?!..
Хто б її розпізнати хотів?
Хто придумав цей морок?.. хто в неба вимолював звуки?
Хто – пройшов через це?! із чужих марсіанських світів
Пролилося світло
і впало до мене у руки…
Світилась безодня.
Палала далека зоря.
Хто братиме там, за межею, найвищі октави?!
І так ілюзорно - мене відпускала Земля…
Забуду ім”я…
упаду в оці зоряні трави…
Не знатиму, хто я,
Як, власне, не знаю, хто ти -
Мій Всесвіт безмежний!..( ця степінь найвищої муки)
Лиш серце своє – відпускаю… не бійся… лети!
(бо лилося світло,
мої обпікаючи руки…)
Світлі душі прагнуть світла...йдуть туди,де воно ллється...тільки світло здатне осяяти душу...очистити ...подарувати силу та енергію злету...і природньо ,що Ви здійнялися до космічних Висот...Хай осяє Вас,Наталочко те Божествене Космічне сяйво!!!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00