Зоріє ніч за обрієм краси,
Що розчинилась в малахітах літа.
Моргає місяць блиском до роси,
До купелі царівни Афродіти...
Співають німфи оди голосні,
Настурцію вплітаючи у коси,
Чи ж це наснилося у дивнім сні?..
Нічна мелодія...квіткові сльози...
Харити бенкетують у садках,
Впиваючись трояндовим нектаром.
На тих закоханих, хмільних устах
Час заблукав...розсипався стожаром.
Зоріє ніч на роздоріжжі мрій,
Розплескуючи марево кохання.
Лише від стиглих трав не очманій
Та дочекайся Еос...мить світання.
