Містер таємничість...
Ніби він відкритий,
Що йому так личить,
А в душі таргічний.
Ну чому не бачить
Ніхто суму цього?
Що пронза калічить
Серце й душу його.
Він сміється щиро...
Щирість, то спектакль,
Як це все понуро
Ніхто і не знає...
Ну чому ж я бачу
Його серце - море.
В душі хлопець плаче,
А зовні ніколи!
Містер таємничість,
Хто він у цім світі?
Серце він залишить
З тою, хто скалічить...!
