я більше
не увірую
в любов
крижанітиму
(авжеж я залишусь до ранку
у гарячих точках дотиків...)
з Часом
який
теж
зникає
від когось
втулюсь
у ранкову
маршрутку
(наповнену дешевим шансоном
що звертається нахабно до мене
і каже "втікай" та "біжи"...)
тож
крижанітиму
(відсікаючи останні рецептори любові
ігноруючи ніжність та пристрасть
залишаючи інстинкти древні у крові...)
"вижити в ясному ранку
під час душевної зливи..."
останньої...
парасоля надії відкинута...
на шкірі проступає луска рептилії...
гнучкої
стрімкої
і дуже вмілої
проте з холодною крижаною кров'ю
Я Ж БІЛЬШЕ НЕ ВІРЮ ЛЮБОВІ
