Від подиху легкого вітерцю,
Закружилася сніжинка в плавнім танці,
Так вірно віддана цьому,
Ритмічному природному балансі.
І не згадати, було б гріх мені!
Тебе, танцюючу «життя і кара»,
Балет, що так давно живе в тобі,
І як для нього ти старанна.
Нептуна штиль, Аїдові мости,
Іронію Пандори і дилему…
Спокійно можеш відтворити ти,
Класичний жанр на любу тему..
Ти як перо письменника уміло
Змальовуєш усі події навкруги,
І в кожнім «па» в пуантах сміло
Порхаєш, й досягаєш висоти.
Балет – це вільна духом!
Балет – краса й харизма!
Живеш одним лиш рухом,
Одним, його, - натхненням.
І так блаженно звучить арія!
Все процвітає… дні за днями,
У розцвіті своїм Азалія,
Розкована, оспівана піснями…
І миті тої аромат,
Підносить щастя в апріорі,
І знову танець йде на лад
А з неба світять місяць й зорі
Спасибі я скажу, за грацію твою!
За щирі твої рухи… за аури світило!
За полум’я… за «пристрасну весну»!
За все!.. у твоєму балеті все красиво!..
