Ти бачив колись маленьку розу в саду,в якої немає колючок?
Ходи покажу,
Бачиш, правда на мене так схожа.
Тепер послухай, що я тобі скажу,
Не смій залишати її саму.
Для кого вона відкриє пелюстки?
Кому потрібно буде?
Таке маленьке у пишнім саду.
Не дай їй зав’янути прошу...
Не дай утопити дощу,
Що ж з нею буде.
Не дай її стерти вітру з землі,
Бо нащо ж тоді обіцяв ти,
Що не лишеш її в однині,
Бо значить тоді,що збрехав ти.
Для кого ж тоді цвісти їй?
Хто її зірве в кінці.
Для чогось вона виросла,
Щоб стати букетом твоїм.
Я прошу, ти її збережи,
Таку малу й не похитну,
Ти ж у неї єдиний
Хто її захистить,
У цьому жорстокому світі.