Побачивши тебе я ніби зомлів,
Ти була чистою, ніжною, простою.
Я впевнений нема у світі див,
Які б зрівнялися з твоєю небесною красою!
Твій образ прокравсь до голови,
Намилуватись ним не можу.
Мені потрібна тільки ти...
Без тебе жити я неможу...
Почути ніжний голос твій,
Побачити посмішку щиру,
Я дякую, дякую Господові
За таке витончене диво,
За глибину твоїх очей,
За такі чисті і бездонні,
Вони немов відблиск ночей,
Вони немов аквамарин* із зовні,
За контури твого обличчя,
За ніжність твоїх теплих губ,
Без тебе я існував десятиріччя,
З тобою нарешті я живу...
(Аквамарин - вид кристалу із синьовато-зеленоватим забарвленням.)
Присвята Д.Ч.
