фотография начала восьмидесятых – приглушённые цвета, они теперь существуют лишь благодаря программе-редактору,
солнце падает на клумбы, нет никаких клумб,
трамваи больше не ходят, и дети не пытаются спрятать только что купленное мороженое в карманы, пренебрегая запретами, вывешенными рядом с кабиной водителя,
личное пространство сужается – сколько нужно человеку личного пространства для своего несчастья,
воспоминаний о знаменитом едва ли не на всю область магазине "Хлеб",
который ты не застал во дни его былой славы, травма постоянного небытия, в которое погружается город,
не оставляя на поверхности никаких оттенков сочувствия к тем, кто больше не рядом,
только вперёд ползёт эскалатор, толковый словарь для осанки,
никуда не пропадают открытки без обратного адреса – вечно ищут свою цель,
кремовая плесень своевольно мерцает
там, где раньше была гимназия номер четыре
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
-----------------------------------------------------------------
***
фотографія початку вісімдесятих - приглушені кольори, які тепер існують лише завдяки спеціальній програмі-редактору,
сонце падає на клумби, немає ніяких клумб,
більше не ходять трамваї, діти не намагаються сховати щойно куплене морозиво в кишеню,
не зважаючи на забороняючі написи біля місця водія,
приватний простір звужується - скільки людині потрібно приватного простору для власного нещастя,
спогадів про знаменитий мабуть на всю область магазин "Хліб",
який ти ніколи не бачив у дні його минулої слави, травма постійного небуття, в яке занурюється місто,
не залишаючи на поверхні жодного відтінку співчуття до тих, хто більше не поряд,
лише вперед рухається ескалатор, тлумачний словник для постави,
нікуди не зникають картки без зворотної адреси - вічно шукають ціль,
кремова цвіль мерехтить свавільно
там, де раніше була четверта гімназія.
