Не завжди глухі каноніри!-
Їм іноді снять медоноси,
Палаци в кущах з лагерстремій ,
Пухка наче з оленя ковдра…
Вночі не поступливість часу
На хвилі їм долю підносить:
Веснянки, вужі й абрикоси ,
Неначе по заданій схемі!
Ситари на згорбленій ринві,
Ліхтарики тьмяні на стінах,
Папуги сп’янілої крики,
В тумані густім Варанасі…
Ловити б за хвіст рівнокрилих…
Без умислу, дурно, для втіхи ,
Та в’ються сполохані кобри,
Та бродять голодні і босі...
P.S.
фото з інтернету
дякую за відгук
