Хустинкою підв”язана
Бабусина коса,
Бо сідиною вдарена
і не така густа.
Була ж то, пам”ять відає,
На заздрощі дівчат.
І брови були нитяні,
І стан…
Ох, заметіль! Ох, віхола!
Ти не злічиш гріхів.
Ти з мене силу вимила
І в білий вклала сніп.
З очей стряхнула бісики,
Ходу взяла в ціпки.
Не здіймеш руки високо…
Готуєш до пітьми?
Хоч жвавість не попереду,
Туди не кваплюсь я.
Там не побачиш череду
І гелгота гусят,
І внуці очі – дзеркальця,
І ранку передзвін…
Років нема повернення,
Та новий є заспів:
Я мудрістю збагачена,
Кипучістю життя
Обличчя цим відзначене,
Гіркі думки – в сміття.
І сонечко привітнеє,
І вся моя рідня.
Я цим немов заквітчана
І знову молода…
Живіте, мої діточки,
І весь навкруги світ!
І дні, мов ті сопілочки,
Лишайте гарний слід!
Залишу я вас, діточки,
І те ж чекає вас.
Тчуть роки нові ниточки
І нескінченний час…
5.10. 2015 р.
