Я опускаюсь в глибину
помалу, стиха, крок за кроком,
в безодню мрій, в обійми сну,
осяяна моїм потоком.
Туди, де серця мирний стук,
де вдих і видих, мов на хвилі,
там крила замість пари рук,
вогонь душі у свої силі.
Лиш там бездонне джерело,
дари і вічна мудрота,
любов творця, душі тепло
і неосяжна доброта.
Я в цім цілющім водограї
омию біль, залишу жаль,
наповнюсь живою до краю
зніму ілюзії вуаль.
Я повернулася додому
і взяла благо свого роду,
жива, наповнена, свідома
явила світові природу.
