(Присвячується одній юній художниці)
В Німеччині в п’ятнадцятім столітті,
Поблизу Нюрнберга, в глухім селі,
Жили в одній сім’ї багатодітній
Два брата, в злиднях і важкій нужді.
Альбрехт і Альберт Дюрери їх звали,
На двох одну лише плекали мрію.
Хоча батьки їх грошей і не мали,
Та зберігали у серцях надію…
В художній академії навчатись
Обидва прагнули і мрію щоб здійснити,
Один на шахті мусів працювати
Для того щоб навчання оплатити.
В неділю, після служби, біля церкви,
Віддали свої долі в руки Бога.
Підкинули монетку і у жертву
Приніс Альберт себе для брата свого.
Чотири роки він на шахті працював,
Зносив смиренно труднощі і втому.
А брат його найкращим учнем став,
Талант художника розкрився в ньому.
Гравюри і різьба йшли на розхват,
У чергу за картинами ставали.
Багатим став і знаменитим брат,
І рідні вже його нужди не знали.
Щасливим повернувся він додому,
Банкет святковий в честь його почався.
Приніс Альбрехт подяку брату свому,
Хотів, щоб теж він на художника навчався.
Та Альберт тільки гірко посміхався,
Рікою сльози по щоках його текли.
І келих у руці скаліченій хитався,
Бо пальці всі поламані були…
Пройшли віки. Та жертва не забута.
Картина Альбрехта навіки зберегла
В молитві складені скалічені ті руки,
Любові сповнені й сердечного тепла…
02.02.2016
Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний Тобі, Юлія, за відвертість
У самого на очах з'явилися сльози, коли завершив писати поезію
Кажуть, що сльози - роса совісті
Прошу, звертайся до мене на Ти (пояснення дивись нижче)
З братерською любов'ю Сергій
Чудовий вірш. Ознайомився з Вашою поезією і відчув споріднену душу.
Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий від чудо - визнання Божого натхнення в моїй поезії
Всі ми споріднені душі - діти нашого Небесного Отця - брати і сестри.
Хочу зауважити, що до Бога ми звертаємось на Ти (хоча лише він вартує абсолютної поваги), а один до одного на Ви, чим тішимо свою гординю і віддаляємо наші серця. В Біблії немає жодного звертання на Ви, навіть до сильних світу цього - царів і імператорів. Хоча сучасний стереотип Ви - в першу чергу містить владну ознаку, дистанціює керівника і підлеглих...
А душі наші не від світу цього...
З братерською любов'ю Твій брат Сергій
Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний за відвертість
У самого на очах зявилися сльози, коли завершив писати поезію
А серце потрібно берегти - про це моя попередня поезія-притча "Долоня"...
З братерською любов'ю Сергій