При зустрічі немов би, палаю,
Тебе я дуже сильно кохаю,
З думок моїх, не йдеш усе,
Як же ж мені не вистачає тебе!
Прокидаюсь з думкою про те,
Чи побачу сьогодні тебе,
Чи дозволиш взять за руку,
І забути, про нашу розлуку,
Чи зможемо разом ми бути,
І про негаразди наші забути!
Моє серце каже, що все можливо,
Лиш потрібно зачекати на диво,
А розум твердить - не можливо,
І цим заганяє мене у могилу!
