Я пишу тобі, серце всміхається,
Хай штовхаєш мене ти грубістю.
Все тому, кого любиш, прощається,
І тим більше щось сказане дурістю.
Бо недоліки в світі є в кожного,
Бо усі в цім житті помиляються,
В цьому світі - дурному й безбожному,
Люди різні, на жаль, зустрічаються.
Хай стріла в моє серце летітиме,
І хай кулі мене пробиватимуть,
Я усе, - чуєш?, - все я терпітиму,
Всі помилки тобі я прощатиму.
Недосвідчена, вкрай необізнана,
І довірлива - значить смілива я.
Хай ножем буде серце розрізане,
Все одно від любові - щасливая.
Про любов й слова я не казатиму,
Я мовчатиму так, ніби вбитая.
Я і мовчки тебе лиш кохатиму,
Хоч і буду сльозами сповитая.
Ще "зелена", дурна, нерозумная,
І світогляд кривий, лиш фантазії.
Я закохана - значить безумна я.
От така от виходить оказія.
Павутинням до болю заплутане,
Моє серце, що сильно закохане,
Безнадійно у пута ці вкутане,
І, неначе вже чимось сполохане.
Так гарячо, нестримно, по-дикому,
Щастя любому тільки бажаючи,
Серце моє сповите лиш криками,
Бо щаслива, всього лиш кохаючи.
Серце кров'ю моє обливається,
Я стою, тільки щиро всміхаюся.
Це любов'ю, мабуть, називається.
Я не знаю. Але не цураюся.
Може, іншу колись він любитиме,
Й інша стане йому дружиною.
Втім, завжди в моїм серці він житиме,
Грубим зовні, хоч добрим хлопчиною.
І ображеним, ніби малесенький,
І капризним таким, як дитятко.
Поруч буду ходити тихесенько,
Берегти його, як янгелятко.
Захищатиму, поряд бродитиму,
Всі удари на себе прийматиму.
Лиш його вірно серцем любитиму,
Тільки тихо. Про це я мовчатиму!...
Іванко, я вражена непідробними та щирими почуттями. На щастя и на жаль, з часом почуття любові стає більш загартованим, зрілим. Таким, як у твоїх віршах, воно буває лише в юності.
Але не думай, що стане гіршим - просто інакшим
Дякую тобі за емоції та щирість!
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це тобі дякую, Єлю, за такий чудовий відгук і за те, що читаєш!)))
Рада, що тобі сподобалось)))
А почуття... Почуття завжди змінюються, втім, може воно й на краще)) Зміни, рух - це ознака життя)) А коли людина стоїть на місці і у її житті, та й у ній самій, зрештою, не відбувається ніяких змін, то вона не живе, а просто існує. Щось мусить змінюватись, навіть тоді, коли це якісь незначні і майже непомітні зміни, але які не які, а зміни; а, отже, тоді людина розуміє, що вона живе))
тут всі рими третього порядку, тобто наголоси на третьому складі з кінця. таке римування – сентиментальне, неенергійне, меланхолійне. ось негативний приклад: "взмолілся тут мальчік задушенний, собакамі злимі укушенний" – зі старого фільму-казки.
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, так вже вийшло у мене... Я не планую конструкцію вірша, а просто пишу те, що йде від душі. Я згідна з Вами, проте, не можу змінити цілком весь вірш, бо це вже буде не той сюжет і не той твір...
Дякую Вам за примітку!))
