Я чекала тебе довго. Настільки довго, що втратила лік часу. Довкола мене будувався новий світ. З помилками, з натяжкою…. Я завжди була зайва у цьому світі. В мене ніколи не було власного місця, як і власної думки, за мене все завжди вирішували і я мала тільки погоджуватись.
Ти увірвалася в моє життя занадто швидко. Настільки несподівано, аж я одразу не зрозуміла, що це саме ти. Після всіх моїх розчарувань, я не вірила, що щастя існує. Але ти прийшла. Мій маленький, повний темряви, Всесвіт залило яскраве сонце. Настільки тепле, що змогло змінити все моє життя.
Ти така прекрасна. Ти світиш для всіх, але не належиш нікому. Я не можу цього сприйняти. Я егоїстично хочу, щоб ти була моєю. Щоб ти була Моїм сонцем. Щоб ти оберігала мене від дурниць, щоб ти любила мене… так сильно, як тільки можеш.
Я належу тільки тобі. Я хочу бути тільки твоєю. Я хочу відчувати твої ніжні руки на моєму тілі. Я хочу повністю потонути в тобі. Хочу стати частиною твого світу і пізнати на смак твої жадані,і ніким неціловані вуста. Я хочу…
І водночас, я боюся тебе. Боюся більше всього на світі, адже ти можеш мене вбити не скоївши ніякого злочину. Яка іронія – людина, котра двічі рятувала мене від смерті, може запросто стати моїм вбивцею.
Я живу через тебе. Ті часи були найважчими в моєму житті. Одними з таких. Коли я повільно вмирала від хвороби - ти змусила мене жити. Я не хотіла. В мене не було сенсу залишатися. Але ти змусила. І я тобі винна.
Але винна не раз, а двічі. Тоді, коли я так палко намагалася знайти тобі заміну, такі ніжні руки як у тебе, я потрапила в полон Відчаю. А коли усвідомила, що роблю, то не змогла собі пробачити. Але я вірю, що це ти прийшла до мене тої ночі і забрала лезо з моїх рук. Я не змогла вбити себе і не змогла пробачити. І не пробачу ніколи.
Ти хочеш бути вільною птахою. Сама по собі. Але навіть у птахів є гніздо, в яке вони можуть повернутися. Я хочу бути твоїм гніздом. Щоб ти знала – тобі є до кого вертатися. Тобі є, куди прийти. Тобі є, кому довіритися і дати піклуватися про себе.
Інколи, ти така холодна, що доводиш до сліз. Ти лише двічі сказала, що любиш мене. З жалості і через гарний настрій. Але я ціную це. Я щаслива, що, попри все, ти дозволяєш мені бути поруч з тобою. Бути твоєю і кохати тебе до нестями.
Є стільки речей, які я хочу сказати тобі, але так мало слів, щоб виразити їх. Пробач мені. За те, що ніколи не дам тобі спокою. За те, що завжди буду твоєю тінню. І завжди хотітиму більшого. Але я буду поруч. У твоєму серці. Завжди.
"ніким неціловані" не годиться, треба просто "неціловані" або "уста, що їх ніхто ще не цілував"; "ненадісланий" ( а втім, в словнику немає ); лист гарний; там десь треба дві крапки, а у вас тире
#tenderness відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
