Забули Батька, його слова,
Його повчання, засторогу,-
Як пси скажені ненаситні
Доконують її - небогу.
Мою Вкраїну - землю любу,
Що в славі має процвітати !
Як можуть обранці народу
Ятрити душу, тіло рвати ?!
А Він ... молитви клав до ніг,
Тої УкрАїни святої,
На сполох бив, будив усіх,
Він жив для неї, для Одної !
Забути батька - гріх який !
Цинізм - найвищого гатунку...
Боюсь ,хто справді тим слабий...
Уже не має порятунку...
Немає ліку збайдужілим,
Жид не придумав такий лік...
І плеще жиденя в долоні,
Що множить світ таких калік...
Чиї ми діти ? Хто ми є ?
У себе й в кожного питаю,-
Більш не потерпить Бог і Світ
Отих, що хата їхня скраю...
Дякую! Тут відповідь, подруго: 
дякую, Зою !
НЕ БАЧУ! 
