Я зовсім не сильна, кричу, що є сили,
Будь ласка, вже досить, вже більше не можу,
А там за вікном люди їли і пили,
А я була наче твоя осторожа….
Думки завітали: чи знають ті люди,
Які зараз муки я відчуваю,
Як страх і безсилля неначе тортури,
Тортури, що душу мою роздирають…..
О Боже, мине все, про це давно знаю,
І знову належатиму собі я одній,
І ти мій Господь гарні сни посилаєш,
Де межі нема здійсненню моїх мрій…
Та ранок приходить, мов ворог нещадний,
Руйнує всі сни і вбиває надії,
І я мов малюк, такий безпорадний,
Кричу….я не вірю в усе це….не вірю…
Ти знаєш, що робиш і завжди встигаєш,
І все могутнім крилом контролюєш,
Колись ті кайдани мої познімаєш,
Ти кращу, ніж я, картину малюєш……
Мені ж лише фрагменти відомі ,
Тому я мабуть так сильно страждаю,
Та я на коліна впаду в своїм домі,
Корюсь Твоїй волі, голову я схиляю…..
