Він малював її портрети словом
Він надихався виглядом чарівним
Він захлинавсь у щасті від розмови
Яку із ним вела його царівна
Він вИкупав її у своїй долі
Він викарбував в серці її погляд
Він начисто віддався її волі
Відкривши свою душу всю на огляд
Він помирав від щастя відчайдушно
Він віддававсь лиш натяку надії
Коли: "Ти мій" - прошептане на вушко
Сплело тіла як в битві ярих зміїв...
Закінчилась банально епопея:
Без права на рестарт чи на корекції.
Для нього вона - світ, а він для неї
Лише маленький пункт її колекції.
