Коли осінній вітер зірве останнє листя
Тоді, моє кохання, прощатимемось ми
Ніхто вже не поверне веселе, тепле літо
Ніщо вже не відверне холодної зими
Прощай, прощай любов, - шепоче жовте листя
Прощай, прощай, прощай, - вистукують дощі
Прощай, прощай навік. У цім осіннім місті.
Прощай, прощай, прощай. Не знать слідів твоїх.
І ти вже повернулась, і перший крок ступила
Твоя рука в моїй. Затримайся на мить.
Розкрий свої вуста в останній поцілунок
І сльози на очах, і важко говорить.
Бо що тут говорить, - кохання не повернеш
Воно десь там вгорі, де журавлиний клин
Він нам своє «прощай» востаннє прокурличе
І злине в ті краї, де молодість і сміх
Прощай, прощай любов, - шепоче жовте листя
Прощай, прощай, прощай, - вистукують дощі
Прощай, прощай навік. У цім осіннім місті.
Прощай, прощай, прощай. Не знать слідів твоїх.
ID:
672003
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.06.2016 14:51:06
© дата внесення змiн: 13.06.2016 14:51:06
автор: serbhome
Вкажіть причину вашої скарги
|
