Весна цьогоріч завітала до нас рано. І ми з приємністю підставляли себе в її обійми. І хоча вона неодноразово проявляла свої капризи, та ми не ремствували, бо ж знали, що ті капризи недовгі, все налагодиться і буде: і легко, і тепло,і добре. Завтра у нас найцікавіше і найвеличніше свято Пасха. У цей день святкується Воскресіння Господнє. Ще це свято називають Великоднем, що означає Великий День. Та так же воно і є, адже в цей день Христос Воскрес. Отож будемо вірити, надіятись і робити все для того, щоб наша ненька Україна теж воскресла, а весна принесла нам таке довгоочікуване мирне небо над нашими головами.А ще спокій, працю, благополуччя.
Зі святом Христового Воскресіння, з Воскресінням України вітаю усіх поетів і поетес.
ХРИСТОС ВОСКРЕС - ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА
Хочу повідати друзям із нашого Клубу Поезій, як відзначали це свято в роки мого далекого дитинства.
В роки мого раннього дитинства йшла війна і ні про які свята ні дорослі, ні малі і не згадували, думали лише про те, як вижити.
Перші шкільні роки припали на голодні 1946-1947 роки і теж нам було не до свят,
та ще ж і школа втокмачувала у наші малі голівки, що релігія-це опіум для народу, і ніякого Бога не існує. А дбає про нас наша радянська влада, комуністична партія і її вожді. Та від цього нам не було комфортно, бо їсти ми хотіли завжди. А святам - і радянським, і церковним ми були завжди раді, бо ж, як і нинішнім дітлахам нам хотілося і награтися, і насолодитися хоч якимись більш - менш смаковитими наїдками. І хоча Пасха була завжди в неділю, та зайвих вихідних нам не давали. Та навіть і цей день у нас майже завжди забирали. Якщо Пасха припадала на ранню весну, то нас зобов"язували організовано висаджувати дерева в колгоспних садках і лісосмугах, якщо ж Пасха пізня- вели на збирання кузьки (довгоносика) на цукрових буряках. Зазвичай у суботу після уроків нас шикували на загальношкільну лінійку, на якій директор школи (дуже сувора, але й справедлива людина,тому ми його і боялися, і любили) суворо попереджав про обов"язковість виходу на роботу.
Якось він запропонував тим, хто з якоїсь причини не може прийти на роботу, негайно на цій лінійці сказати і пояснити причину. Ми всі мовчали, як риби. Та все ж найшовся один Гриць, який голосно сказав: "Я не прийду!" Ми завмерли, а директор насупивши густі чорні брови суворо запитав: "Чому?" У мене від цих слів аж мурашки по спині побігли, а Гриць спокійно пояснив: "А завтра випаде сніг!" Хтось із гурту хіхікнув, та й знову все затихло. А директор суворо сказав: "Тобі, Грицю,язиком молоти,як дурневі з гори бігти."Обстановка розрядилася і нас відпустили додому. Які ж ми були раді наступного ранку коли, прокинувшись, побачили, що дійсно йде сніг. Ми з братом посхоплювались, сяк-так одягнулися і мерщій на вулицю. "Ви куди? Спіть іще!"- до нас мама. Та нас годі було зупинити. Вся вулична дітвора збіглася до будинку Гриця. Він теж з братом і сестрою уже копирсалися у рівчаку,де збігала вода. "Звідки ти взнав, що буде сніг?"- до нього діти. А він лише загадково посміхався. Не зважаючи на слякоту, радісно і збуджено ми бігали, гралися в латки, жмурки, гилки, і з нетерпінням чекали, щоб нас запросили розгівлятися. Десь між 11 і 12 годинами першою до нас вийшла моя бабуся Настя. Вона дала усім нам по червоній крашанці і по шматочку паски. Згодом вийшла вдова одиначка бабуся Козачка (чоловік і син її загинули на війні) дала нам теж по крашанці,пиріжку і по 3 цукерки. А потім і матері та бабусі інших дітей виносили нам ласощі і ми їх з задоволенням смакували. А в хати пішли розгівлятися уже в обідню пору.
Відійшли ті роки вже далеко,
Добрі ж спогади в серці живуть.
Хоч жилося тоді всім нелегко,
Та хотілося б час той вернуть...
ID:
663152
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.04.2016 23:42:19
© дата внесення змiн: 17.03.2018 09:20:08
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
