Ще вчора ліс стояв немов у казці.
Весь в золотім вбранні.
Сьогодні заморозок вранці.
Дерева голі і сумні.
Не вірю я очам своїм.
За мить усе змінилось.
Зчорніле листя на стежках.
Де золото поділось?
Проміння сонця налякалось.
Ще вчора листопадом гралось.
Виблискувало і сміялось.
Сьогодні в хмарах заховалось.
Сумує ліс і я сумую.
Ось так біда приходить.
Сьогодні-сповнений краси.
А завтра-запроторить.
Тебе нещастя чи хвороба.
Себе сам не впізнаєш.
І серце крається від болю.
Кому про біль розкажеш?
Хіба що лісу.Зрозуміє
тебе без слів.Бо знає
той біль коли останнє листя
з гілок вітер зриває.
А ти один стоїш.Не в змозі
нікого захистити.
Північний вітер і мороз.
Що бідним нам робити?
