Це було майже три десятиліття тому. В день народження моєї дружини я подарував їй поетичну збірку Дмитра Павличка "Рубаї". Готуючи подарунок, попереду титульної сторінки книги я вклеїв чистий аркуш і написав на ньому дарчий надпис — перше в житті своє наслідування перським чотиривіршам:
Я завжди вірші дарував свої,
Тепер – Павличка. (Кращі, ніж мої!)
В цій книзі все, що я не зміг сказати.
Уважно придивись до рубаї.
Ти знайдеш тут думки і почуття,
Які і нас хвилюють все життя.
Ця книжка найулюбленою стане
До миті той, що підем в небуття.
Для мене ця книга Павличка стала тоді своєрідним підручником, бо я дійсно захопився такою незвичною формою віршування. Це захоплення продовжується і тепер.
* * *
Нам всім молитись треба за батьків.
Без їх тепла ми схожі на птахів,
Які не заховалися під дахом...
Як пір"я мокре, чи доречний спів?..
* * *
Лиш той живе, хто весь у русі.
Я вихований в цьому дусі.
Тому в роботі будь-якій
Стомитись якось не боюся.
* * *
Не встиг я дослідить свого коріння.
Процес біологічного старіння
Такий швидкий і невмолимий вкрай.
Не чув, як проминули й дні осінні...
* * *
Колись, можливо, ще тебе побачу.
Звичайно, розуму свого не втрачу,
Здригнеться серце тільки... І збагну,
Чому, тебе згадавши, мовчки плачу.
* * *
Жовтіє листя вздовж доріг
І м"яко падає до ніг.
Та надто жалісно благає,
Щоб я хоч як його зберіг...
* * *
Душа не старіє, бо вічна вона.
Я це відчуваю від склянки вина:
І все навкруги, мов в рожевому світлі,
І в серці співає лірична струна.
* * *
Я – не сірник. Але я – хмиз сухий...
Ти тільки привід дай-но будь-який –
В душі і на папері запалаю
Багаттям слів у пристрасті палкій!
* * *
Коли підем з життя — ніхто не знає...
Воно ж щодня, мов свічечка, згасає.
Лякає неминучість, перш за все.
Та безпорадність гірко душу крає...
2016
Чудові рубайі! І Павличка я теж дуже люблю, особливо його сонети.
Зауваження: слово"листя" вжив. лише в однині.
Віктор Чернявський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячний за "листя"! Тому я і люблю наш Клуб, що добрі люди в ньому, з добром, допоможуть завжди, якщо спіткнешся. Спасибі, Мирослава, таке не забувається.
