Виріс дуб високий та кремезний.
Його крона неба вже дістала.
Зачепилась хмарочка за гілку,
колискову дубу заспівала.
Задрімав дуб, пісню ту почувши.
Спав він солодко... коли проснувся,
то гіллям затріпотів
і ніжно до хмарини тої усміхнувся.
А мала хмарина піднялася
високо у небо... й полетіла...
Колискових так багато знала!
То ж іще співати захотіла.
На хатині, ген там недалеко,
край села гніздечко звив лелека.
Там хмарина ніжно заспіває,
лелечаток вона присипляє:
- Спіть, маленькі , спіть мої. крилаті.
Підростете... будете літати.
Ой, які ж бо гарні хмарки влітку!
Ця малесенька схожа на квітку.
Є цукерочки, і тістечка й грибочки.
І кросівки,і штанці, й сорочки.
Крокодили, мавпи й бегемоти...
І у кожної - багато є роботи!