Прошу: не буди в мені звіря!
Будь ласка, ти себе пожалій!
Винен: робив з тебе кумира
І кайдани собі, поготів.
Але час проминув у спокуті
Моїх марних польотів кохання,
Ми обручкою давно не скуті,
У минулому мої стенання.
І мене вже давно не цікавлять
Авантюри твої, походеньки,
Хоча точно знаю: досі ваблять
Спільні наші колись доріженьки.
В прийдешньому нам не судилось
У польотах крилами торкатись,
То здаймося Богу на милість,
То не будемо Долями гратись!
Ніби вільно лечу, одиноко,
Тягне обрій синьою силою,
Та позаду минуле стооке
Все ще жалить, жалить кропивою.
11.07.2016
К.
