Чудовий літній день, хоч навколо і зима;
буря навкруги, а для мене весна.
Коли поруч ти - все розквітає
і мене справжнє життя наповняє.
Чудовий парк - буяння фарб.
Поруч зі мною вона - справжній скарб.
Йде та тихо щебече; своїм теплом зігріває -
я розумію, нікого іншого для мене немає!
Аж ось дзвін - все зникає;
б'ють пекельні дзвони - все палає.
З цього раю мене нещадно забирає
та в пітьму і холод самого викидає.
То був сон - я добре знаю,
але реальності без тебе не уявляю.
Лиш там я з тобою щасливий,
а тут навколо лиш світ зрадливий.
Це кінець - все більше відчуваю -
тебе з кожним днем я втрачаю.
Все неправильно роблю - я знаю,
але лиш з тобою ніякої ролі не граю.
Ні я не здався - що робити не знаю;
лиш тебе люблю і своїм ангелом вважаю.
З тобою світло бачу - без тебе пітьма,
якби ж ти знала як для мене дорога.
Тобі подарунок зробив - то моя душа,
нехай твоїм оберегом стане вона.
А моє життя - суцільна пітьма,
без тебе напевно не розступиться вона.
Ти така реальна - просто незрівнянна,
а для мене стаєш вічна та примарна;
для мене рідною і коханою стала,
хоч ніколи поруч і не бувала.
Сенсом життя вже встигла стати,
знала б як важко цей сенс втрачати.
Ну що ж буду на автоматі далі грати -
публіка чекає, а шоу має тривати...
Немає душі - важкі ставні закриваю;
вимикаю почуття - себе подалі ховаю.
Але ж уві сні я можу жити...,
так може сон назавжди залишити?!
Я так стомився...
Так хочу спати
і тебе кохана обіймати...
Сон... лиш сон...
