О, льоне, дозрій, щоб зіткать полотна
на постіль для ліжка, де вільно засне
мій милий, що прийде ось-ось до мене!
(Він має вернутись, як буде весна).
Трояндо, бутон розгорни тісно звитий!
Відкрий у кімнаті флакон свій багатий,
згусти кольори і збери аромати,
для нього усе, бо він буде тут жити.
Я путами ноги скую золотими,
надіну найлегші сталеві окови,
наказ я дала ковалеві Любові
зробити йому їх навік чарівними.
Посіяла мак у саду я незримо,
щоб він не згадав більш стежки із путями!
Ти, втомо, тяжі його звий до нестями.
Ти, ніжносте, ляж, наче пес, під дверима.
Juana de Ibarbourou
La espera
¡Oh lino, madura, que quiero tejer
sábanas del lecho donde dormirá
mi amante, que pronto, pronto tornará
(Con la primavera tiene que volver.)
¡Oh rosa, tu prieto capullo despliega!
Has de ser el pomo que arome su estancia.
Concreta colores, recoge fragancia,
dilata tus poros, que mi amante llega.
Trabaré con grillo de oro sus piernas,
cadenas livianas del más limpio acero,
encargué con prisa, con prisa al herrero
Amor, que las hace brillantes y eternas.
Y sembré amapolas en toda la huerta.
¡Que nunca recuerde caminos ni sendas!
Fatiga: en sus nervios aprieta tus vendas.
Molicie: sé el perro que guarde la puerta.
Щиро дякую,Вікторіє, за увагу до моїх перекладів і допомогу в їх покращенні! Так, тут відбулося зміщення наголосу. Хоч багато відомих поетів допускають такі зміщення, я спробую пошукати інший варіант перекладу.
