Закономірність
(Сонет)
Хоча не з віщунів, та твердо знаю я,
як у сирій землі належишся ти мертвий
не менше двох століть, хіба ще, може, з чвертю,
у черепі твоїм оселиться змія.
З усіх людських голів годиться лиш твоя,
скажу неупереджено й відверто,
злостива не на жарт, до того ж вкрай уперта
в пристанище змії, а більше нічия.
Своє нелюдське зло ти звів у ремесло,
в покликання душі, у власну долю.
Здається, що й тебе б на світі не було,
щоб не твої зухвалість і сваволя.
То диво в тім яке, що замість мізків зволить
гадюче у тобі з’явитися кубло?
––––––
