О люде злий, а може, ти не тямив,
Не розумів, що Богу вслід плював...
Він витягнув тебе з такої ями –
Ти ж знову до старого повертав.
Тоді кричав ти: „Так Йому і треба!”
Тоді ревів: „Розпни Його, розпни!”
Народе, Він поніс гріхи за тебе,
Пройшов той шлях, який повинен ти...
„Звершилося!” – ледь видихнув Месія.
Звершилось... - запал твій умить прочах.
Саднило болем в серці у Марії
І навпіл розчахнулася душа.
О Бог Ісус, Великий, Вічний, Сущий...
Як Він зумів пройти нелегку путь?
Той шлях на гору – жертва невмируща,
Яку і дотепер не всім збагнуть.
Як Він зумів від Бога – Агнцем кротким?
Не лаври, а терновий взять вінець?
І замість трону, вибрати Голгофу,
Де став початком Господа кінець?
Радіє нині і земля, і Небо:
„Воскрес Ісус!” – „Воістину воскрес!”
А чи готові ми іти до Тебе,
Покірно взявши нелегкий свій хрест?