Ти будеш чекати, та я не прийду,
Мені інша до серця припала,
Зустрів не красуню, і не молоду,
Не шукав. Це вона відшукала.
Дивилась уважно з-під владних повік,
Там подобалось їй, серед бою,
Вагалась, з ким хочеться нині утіх,
А було нас з товаришем двоє.
Обоє гарячі і ризик для нас,
Ми для ворога скалка ув оці,
Для неї ж неміряно тягнеться час,
Стало нудно в тім вічнім потоці.
На нас вже давно її погляд упав,
Таких бравих воліла зустріти,
Я ж ближче підходив між лютих заграв,
Дарував їй розстріляні квіти...
За зраду прости, і за це каяття,
Моя мила не хоче чекати,
В товариша рана, але на життя...
Ти привіт не забудь передати.
