Я українець з ніг до голови,
Ніхто не вирве з серця Україну,
Бог в мене свій, ікони, хоругви,
Її я берегтиму до загину.
Мене Дніпро виховував зажди,
А древній Київ гуртував родину.
По них вивчав історії сліди,
Вони зростили з малюка людину.
Матусю, Україно дорога!
Я тут живу, бо тут я народився,
Тут перший крок відміряла нога,
Пішов у світ і в нім не заблудився.
Мене ти вчила, матінко моя,
Щоб я ділився у житті окрайцем,
Спасибі тобі, матінко земля,
До скону я залишусь українцем.
Коли кожен буде пишатися тим, що він українець, і свято плекати своє, рідне, тоді і нація наша стане міцно на ноги, і проявить себе на повну силу! Шануймося!
У відчутті гордості до своєї землі, що виростила, лежить запорука країни. 
