Люди приходять в це життя голі і безпомічні, набувають звичок і намагаються втілюватись в образи, які самі собі вигадали, а любов це також образ, і тому несправжність в усьому унеможливлює зустріч двох любовей.
*#*#*
Мені наснилось: я пішла по хліб уранці гола.
Привітне Сонце гріло з висоти своїх небес,
Ніхто мені дорогою не стрівся,
Не здивувався за прилавком продавець.
Подумала: от так життя минає,
Цвіте калина, в лісі папороть цвіте,
А місто рідне тебе не помітить,
Втекти нема куди, ти все одно додому знов прийдеш.
Заміниш меблі, таці і тарелі,
Білизну, капці; будеш пити чай.
Якась сусідка знов насіє чорнобривців,
З вікна їх видно. Горобці летять. Бувай.
Не за тим пішла вранці гола
І сонце на так гріло з небес
Тому ніхто дорогою й не стрівся
Вакуумний світ світився
Фарбами довкола
Паралельний
Для одної з невидимих принцес...
Кожен сон має своє тлумачення...
Тут у цьому вірші є все: і нагота - це наша незахищеність, і рафінована самотність у людному місті, і повна байдужість людей до автора, як до особистості, і сіра буденність, монотонність, тому краще чим частіше втікати з дому в лоно природи