Надуває щоки вітер,
гне кущі, дерева, віти –
тож птахів на них немає,
на сопілці вітер грає.
Звірі, й ті перелякались –
в лісі, в хащі поховались,
отака навкруг негода
і сувора, й дуже горда.
Мало – ще й сипнула снігом,
буде вам ще з даху крига!
В квітні знов зима лякає,
холодом усіх шугає.
В спини діточок штовхає,
що до школи поспішають –
по дорозі в сніжки грають,
в завірюсі, в білім краї...
Та недовго панувати –
честь зимі пора вже знати.
Сонце з неба, із-за хати –
цвіт весінній сповивати...
21.04.2017р.