Забути треба, але я не можу…
Ятриться рана, і спливає час.
Можливо я знайду на тебе схожу,
та це в обійми не поверне нас.
Холодний вечір вже слова не гріють,
не знає ніч, чому любов мовчить…
Можливо, наші почуття іще жевріють,
от тільки наша пристрасть не горить.
Перетирають жорна все, що бу́ло,
полову вітер в далеч віднесе...
Можливо, серце ще кохати не забуло,
а новий день надію принесе.
19.11.2016
Пасічник Анатолій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя прожити - не поле перейти, але ще є чому дивуватися!Ось Вашій увазі до моїх скромних віршів, наприклад, приємно дивуюся!
Zest відповів на коментар Zest, 01.11.2017 - 16:57
та бо гарні вони. І поки маю час, проводжу його за приєними віршами
Пасічник Анатолій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я переживав, чи будуть читачі, але тепер знаю, що принаймні одна читачка - є!
Zest відповів на коментар Zest, 01.11.2017 - 18:20
перевіте уважно статистику
Пасічник Анатолій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
бачу цифри тих, хто прочитав. але між читачами та уважними читачами є різниця, та й рейтинги 0/0 кажуть самі за себе, а Вам справді - дякую!
Zest відповів на коментар Zest, 02.11.2017 - 11:38
Те, що важливо комусь, не завжди важливо мені, можу і не проставити голос. Проте пишу, коли у душі відгукнулось від прочитаного. Так що слова можуть бути вище рейтинга.
Пасічник Анатолій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а два нових вірші Вас не зачепили?
Zest відповів на коментар Zest, 02.11.2017 - 12:56