Світлій пам’яті Героя України
кримської вишивальниці,
уродженої лубенки Віри Роїк
(25.04.1911- 03.10.2010)
На ллянім полотні повсідались півні
із лубенських ранкових тинів.
Сипле жайворон спів і з-під голки – пісні
милих серцю полтавських ланів.
Барви заполочі – генофонду ключі
у мотивах святих рушників.
А мережкою стежка - як промінь свічі,
наче плин пережитих років.
Візерунками ліг кольоровий моріг
під шовкову заквітчану гладь.
І нагадує вишня в весняній порі:
рідну землю ніколи не зрадь.
Не схибнулась, не зрадила, не відійшла –
край прославила свій на віки.
Із колодязя світла, любові й тепла
вишивáні зійшли рушники.
21.11.2017
(Фото з виставки робіт Віри Роїк в Сімферополі)
Дякую, Анночко! Син Віри Роїк Вадим (до речі Заслужений працівник транспорту України) багато робить для збереження пам'яті про матір. Її вишивки бачили у всіх обласних, та й не тільки, містах України. Останні роки, напевне, лише в Криму...
Останні роки, напевне, лише в Криму...
і щиро вдячна за вірш 
Гарно вишила словом, Галино,
достойна щира присвята 
