Я прийду! Я постукаю у твої двері
В сніговім заметі однієї ночі.
І не треба мені ні вогню, ні вечері.
Хочу так, як раніше... Напівшепотом... Очі в очі.
Не впізнаєш вже ту, що раніше
від найменшого вітру, як листя тремтіла.
Моя музика стала тепер голосніша.
Так багато каміння відчуло тіло...
Я прийду! Бо дорогу до тебе не витерти часом,
Не залити водою зі снігу весною.
Завари мені чаю, і сядемо разом.
Як же довго не бачились очі з тобою.
Після довгих шляхів я на рідний поріг
в темноті, в заметілі поставлю свій крок.
Серед тисячі інших стежок і доріг
мені світиться дім наш вогнями зірок.
