Не зникайте, будь ласка, негадано!
Хоч що-небудь, хоч щось, напишіть:
- Прощавайте! – або:
- Та ідіть ... !!!
Стрекотять запитання цикадами –
Рветься лунко невидима нить.
Стугонить
Неприкаяно серце, приручене,
Варіанти шукає "чому?",
З пліч знімає набиту суму
Слів та спогадів.
В озеро ключиком
Не жбурляйте, в пучину німу,
Мить ясну
на триста років очікування світла.
Дякую Вам, Світлано! Я з тих людей, яким подобається вчитися - сідаю за підручники, тому віршування на певний час закину. Дякую за те, що мала можливість навчатися і у Вас!
Негадано не зникну, та, на жаль, і я вимушена закинути свою писанину на певний час... та читати авторів, творчість яких мені подобається буду! 100%! Дякую, пані Валентино!