Дивись брате, це життя!
Дивись, дивись...
Таким воно було колись
Таким, яким ти його більше не побачиш
Таким, яким його ти вже забув
Та іншим це не так уже й важливо
Бо ти для них уже не свій
Ти і не свій і не чужий
Для них ти лиш солдат удачі
Для них ти є лиш раб війни
Бо більше ти нічого не зумієш
Крім як косити ворогів
Бо переживши ті страхи
Ті неймовірні й нелюдські страждання
Ти встанеш і скажеш я живий
Я повернувся, подивіться
А всі вони лиш посміхнуться
І за мить для них більше не живий
Ти залишився там, на полі бою
Ти залишивсь стоять на неіснуючій війні
Для них тебе нема й не існувало
Бо в них уже тоді життя було
Життя яке ти захищав великою ціною
І ту ціну що ти заплатив
Вже не зможе повернуть ніхто й ніколи
І залишається лише для себе
Для себе жити щоб вшанувати всіх
Хто полягли в той час коли ти залишився жити
Наш час це не лише тусовки й клуби
Наш час це не легка війна за виживання
Задля якого нам доводиться іти і битись
Не на життя, на сметь
І хтось запитає: чому?
Чому ти б'єшся до остатку?
Чому не здашся ворогам?
Вони ж такі ж як ти, вони теж люди
Нам досить тих смертей що вже були
А я скажу: ви праві
Нам досить тих безглуздих смертей
Досить вже травитись у невіданні
Тих справжніх і насправді дорогих речах
Нам досить що наш подвиг пропаде безслідно
І ми нестимемо ту важкість на своїх плечах
А ви все будете тусити
І розважатись на чужих кістках
Прошу вас люди схаменіться
Іде війна, і йде вона за вас...
